У сучасному світі багато людей зустрічаються з проблемою самовизначення, відсутністю порядку в голові і в житті. Найчастіше таке трапляється саме в молодечому віці. Багато експертів радять в таких випадках звернутися до психолога, численні провидиці з екранів закликають придбати всесильні амулети, які допоможуть знайти щастя в житті. Цікаво, на кого розраховані такі поради?
Я не експерт в галузі самопізнання і не прагну ним бути, проте можу підказати один дуже незвичний, водночас, дієвий спосіб впорядкування свого життя. Все, що тобі потрібно - три дні в лісі наодинці з собою. Звучить дивно і зовсім не притаманно для сучасної молодої людини? Може й так, але дозволь забрати кілька хвилинок твого дорогоцінного часу і розказати, що воно таке, як воно було і головне: навіщо.
Ти не міг не чути про Національну скаутську організацію Пласт. Окрім класичних таборів, прогулянок¸ в програмі організації передбачена здача вмілостей – виконання певних завдань, набуття знань і вмінь в певних галузях життя. Це можуть бути: спортивні ігри, перша медична допомога, мандрівництво, куховарення, акторство, журналістика… Однією із найцікавіших є вмілість «Три пера». Її вимоги базуються на перевірці витривалості юнака чи юначки, вміння вижити в природі. Суть полягає у відбутті триденної прогулянки наодинці з обмеженою кількістю їжі та підручних засобів. Все, що дозволено мати з собою – пластовий однострій, светр або куртка, дощовик, спальник, ніж, миска і ложка, три сірники, харчі(в місті їх вистачило б на півтора дні), ручка і зошит - щоб записувати свої спостереження протягом цих трьох днів. Окрім відбуття прогулянки, для зарахування вмілості необхідно виконати певні «додаткові» завдання, а саме: збудувати собі місце для нічлігу(шелест), зробити лук і 3 стріли, миску і ложку, шнурок з природних матеріалів, який би витримав середньостатистичну особу.
Здача цієї вмілості відбувається на пластовому таборі. Одного прекрасно ранку вирушаєш в ліс зі всіма вищезгаданими речима. Відстань від табору має бути 400-500 метрів. Досвід показує, що учасники табору заходять і на 1 км…один горбик перейшли, два горбики. В зв’язку з тим, що цю вмілість, зазвичай, здають 15-20, а той більше осіб, трапляються випадки, що неподалік одне від одного можна побачити кількох пластунів. Це також є врахованим, тому існують певні умови щодо способу життя протягом трьох днів. В перший день заборонено говорити: з собою, оточуючими, пташками, деревамиJ Другого дня потрібно замаскувати себе і свій шелест. А хто ж помітить, що ти не говориш або що ти не замаскований? – скажеш ти. Продовж цих днів в будь-який час дня може прийти перевірка, провід(керівники) з табору, які приносять хліб і часто провокують, аби повернутися в табір. Найчастіше вони роблять це в той день, коли не можна говорити. Дехто плаче під час таких відвідин, починає сумувати за людьми, дехто вертається до табору в рідний намет і до повноцінної їжі. Але то тільки одиниці, більшість залишаються, аби перевірити, на що вони здатні.
Мені також пощастило здавати цю вмілість і без сумніву можу сказати – це щось неймовірне! Насамперед відчуваєш, що ти частинка природи, починаєш розуміти цінність, на першу думку, звичайних речей – тепла, їжі, води. Перш ніж розпалити вогонь, ретельно добираєш прутики, молишся над тим сірником, аби розпалився вогонь і ти мала все-таки що їсти. Я збудувала собі шелест під великим коренем поваленого дерева – під ним розчистила місце для спання. З відкритої сторони заклала все хвоєю, папороттю, опалим листям. Підстилку зробила також із моху – щоб тепліше і м’якше було. Моя «хатинка» була на горбі, тому ходити по воду до річки було трошки довго. Кожного ранку, пробудившись з першими промінчиками сонця, спускалася до річки, аби набрати води на сніданок. Річка здавалася своєрідним Єрусалимом – там поруч і малинка росла, і вода кришталево-чиста була. В такі моменти починаєш відчувати, що проста вода має фантастичний смак, не порівняти з жодною вдало замаскованою під «100% натур продукт» солодкою водичкою. Зустрічалися і місцеві мешканці лісу – зайці, білочки, олені…
Повернення до табору залишилося яскравим спогадом! Скучивши одне за одним, ми обіймалися, реготали, тішилися, багато говорили, ділилися враженням. Всі були надзвичайно емоційні і переповнені позитивною енергією. Після трьох днів «самопізнання», відбулася перевірка наших завдань – міцності шнурка з природних матеріалів, якості миски…Щодо шнурка, то підтягуючись за допомогою нього на дереві, ми перевіряли – обірветься-не обірветься. Це було видовище! Дівчата пищали, дехто зривався, дехто гучно сміявся, радіючи, що в нього вдалося: коріння переплетене з травою витримало! З мисками була також дуже цікава історія. Чергові зварили рідесеньку манку, яка була прекрасним показником «непроточності» наших творінь. Миски були в кого з чого – в когось з лопухів, в кого – з кори, в декого – вирізьблена з деревини. Того вечора ми наїлися слабенько, але, на щастя, під час ватри, нас підгодували смачненьким печивом і шоколадом. Такого смачного печива ще в житті не їла, тим більше – після таких незабутніх днів!
Окрім фізичного відпочинку і перевірки своєї витривалості, ці дні дають багато корисного. Насамперед, є багато часу, аби подумати над тим, чого ти вартий, що в цьому житті головне, що потрібно робити, аби бути щасливим. І справді, де то щастя сховане? У сірих буднях запорошеного міста, коли всі кудись біжать – в пошуках кращої долі, бракує часу, аби побути на одинці з собою, зробити крок до розуміння себе. Побути таким відлюдьком, може й навіть, філософом – це допоможе переоцінити все, що ми маємо, стати менш меркантильним, почати любити людей такими, які вони є. Це надзвичайний шанс проаналізувати свої потреби і бажання, скласти план-мінімум на найближчий період часу, розставити пріоритети і, повернувшись до звичайно життя, почати не існувати, а жити на повну!
Щоб бути багатим, не обов’язково гнатися за достатками і врешті решт згубити істинного себе. Щоб зрозуміти своє призначення в житті – не обов’язково читати глянцеві журнали з премудрими повчанням псевдо експертів на зразок «як жити». Варто знайти вільний час для себе і для природи, забути, що таке корки на дорогах, гудіння комп’ютера і гучні передвиборчі обіцянки. Махнути в гори, або хоча б за місто і відпочити. Щоб віднайти себе, щоб зрозуміти своє велике призначення Людини на цій Землі.
Я не експерт в галузі самопізнання і не прагну ним бути, проте можу підказати один дуже незвичний, водночас, дієвий спосіб впорядкування свого життя. Все, що тобі потрібно - три дні в лісі наодинці з собою. Звучить дивно і зовсім не притаманно для сучасної молодої людини? Може й так, але дозволь забрати кілька хвилинок твого дорогоцінного часу і розказати, що воно таке, як воно було і головне: навіщо.
Ти не міг не чути про Національну скаутську організацію Пласт. Окрім класичних таборів, прогулянок¸ в програмі організації передбачена здача вмілостей – виконання певних завдань, набуття знань і вмінь в певних галузях життя. Це можуть бути: спортивні ігри, перша медична допомога, мандрівництво, куховарення, акторство, журналістика… Однією із найцікавіших є вмілість «Три пера». Її вимоги базуються на перевірці витривалості юнака чи юначки, вміння вижити в природі. Суть полягає у відбутті триденної прогулянки наодинці з обмеженою кількістю їжі та підручних засобів. Все, що дозволено мати з собою – пластовий однострій, светр або куртка, дощовик, спальник, ніж, миска і ложка, три сірники, харчі(в місті їх вистачило б на півтора дні), ручка і зошит - щоб записувати свої спостереження протягом цих трьох днів. Окрім відбуття прогулянки, для зарахування вмілості необхідно виконати певні «додаткові» завдання, а саме: збудувати собі місце для нічлігу(шелест), зробити лук і 3 стріли, миску і ложку, шнурок з природних матеріалів, який би витримав середньостатистичну особу.
Здача цієї вмілості відбувається на пластовому таборі. Одного прекрасно ранку вирушаєш в ліс зі всіма вищезгаданими речима. Відстань від табору має бути 400-500 метрів. Досвід показує, що учасники табору заходять і на 1 км…один горбик перейшли, два горбики. В зв’язку з тим, що цю вмілість, зазвичай, здають 15-20, а той більше осіб, трапляються випадки, що неподалік одне від одного можна побачити кількох пластунів. Це також є врахованим, тому існують певні умови щодо способу життя протягом трьох днів. В перший день заборонено говорити: з собою, оточуючими, пташками, деревамиJ Другого дня потрібно замаскувати себе і свій шелест. А хто ж помітить, що ти не говориш або що ти не замаскований? – скажеш ти. Продовж цих днів в будь-який час дня може прийти перевірка, провід(керівники) з табору, які приносять хліб і часто провокують, аби повернутися в табір. Найчастіше вони роблять це в той день, коли не можна говорити. Дехто плаче під час таких відвідин, починає сумувати за людьми, дехто вертається до табору в рідний намет і до повноцінної їжі. Але то тільки одиниці, більшість залишаються, аби перевірити, на що вони здатні.
так виглядає шелест
Повернення до табору залишилося яскравим спогадом! Скучивши одне за одним, ми обіймалися, реготали, тішилися, багато говорили, ділилися враженням. Всі були надзвичайно емоційні і переповнені позитивною енергією. Після трьох днів «самопізнання», відбулася перевірка наших завдань – міцності шнурка з природних матеріалів, якості миски…Щодо шнурка, то підтягуючись за допомогою нього на дереві, ми перевіряли – обірветься-не обірветься. Це було видовище! Дівчата пищали, дехто зривався, дехто гучно сміявся, радіючи, що в нього вдалося: коріння переплетене з травою витримало! З мисками була також дуже цікава історія. Чергові зварили рідесеньку манку, яка була прекрасним показником «непроточності» наших творінь. Миски були в кого з чого – в когось з лопухів, в кого – з кори, в декого – вирізьблена з деревини. Того вечора ми наїлися слабенько, але, на щастя, під час ватри, нас підгодували смачненьким печивом і шоколадом. Такого смачного печива ще в житті не їла, тим більше – після таких незабутніх днів!
перевірка виконання завдань: яка линва заміцна?
Щоб бути багатим, не обов’язково гнатися за достатками і врешті решт згубити істинного себе. Щоб зрозуміти своє призначення в житті – не обов’язково читати глянцеві журнали з премудрими повчанням псевдо експертів на зразок «як жити». Варто знайти вільний час для себе і для природи, забути, що таке корки на дорогах, гудіння комп’ютера і гучні передвиборчі обіцянки. Махнути в гори, або хоча б за місто і відпочити. Щоб віднайти себе, щоб зрозуміти своє велике призначення Людини на цій Землі.
повернення: з власноруч зробленим для їжі інструметом=)
ось такі роги трапляються в Карпатських лісах =)
