Ну шо ж, вилазка в Горгани вдалася! :)

Слава Богу все пройшло просто ніштяк Але троха детальніше мушу розказати ;)

Так-от. Найважче (відносно, звичайно) було в перший день, бо приїхали ми в Осмолоду вже під вечір, тому йти до колиби довелося в темряві, знову ж таки відносній, бо всі мали ліхтарики :). Мінімально вразила кількість снігу: після того, як звернули з траси (а це через десь 20хв. ходу), було не менше, як по коліна! троха рідше - по пояс, ну і місцями - ... по груди :)

Нічо, пропхалися! :) Незважаючи на темряву, з дороги ніразу не зійшли, йшли чітко по маркуванню, яке час від часу нам показував Батьків (чисто, шоб нас заспокоїти, бо виглядало, шо в тих місцях він орієнтується, як в себе в хаті ). По часу, замість звичних 3-3,5год дерлися до колиби майже 6! годинок і десь біль півночі були в колибі на полонині Плісце (1465м).

Швиденько повечеряли підігрітими на вогні сардельками з гарячим чаєм з термоса :) і повкладалися спати. Спалося нормально, тепло і так добре, шо зранку не хотілося вилізати із спальника на той дубак (а температура в колибі ні на градус не була більшою, від тих "- дуже холодно", шо на вулиці).

Поснідали, вдягнулися, всі речі з наплечниками залишили розкиданими по колибі (які вар"яти ше будуть по таких снігах пхатися туда, де ми були) і вирушили до вершини.

Спочатку планувалося сходити на Пареньки, але Батьків сказав, шо туда навіть нема чого рипатися по таких снігах! тому пішли по скороченій програмі - відразу на Грофу. Видимість була ніяка, ближче до верху штормовий вітер, сніг мете, глибина не зменшується... романтика, одним словом :) але незважаючи на то всьо, десь за півтори години вже були на вершині гори Грофа (1748м). Мінімально пофоткалися

і бігом назад до колиби :) Там, Батьків замутив просто таки фантастичну юшечку з сушених білих грибів! мммммм, смак ше досі відчувається :), відразу після чого (а не було ше і 6 вечора) лягли спати :) холодно, як-не-як! так-сяк дотягнули сон (з колективними перебоями) до ранку, бахнули чайку з пряниками, мінімально пофоткали по можливості і вйо назад в Осмолоду. Так, вже через 2 години ми, свіжі і задоволені, були біля машини на початку села :)

Закінчилася мандрівочка відігрівом в парній в Стрию.

Підсумок мандрівки - до скорої зустрічі, зимові Карпати :)

Ну і чуть не забув написати, шо тута є фотки з мандрівки ;)

Відновлення історичної справедливості?

Ось, уже два відомі українські музичні гурти - Тартак та От Вінта відзняли та оприлюднили відео на пісні націонал-патріотичного характеру. В обидвох випадках ідеться про трагічну, проте героїчну добу історії України - визвольні змагання українського народу 1939-1950-их років, зокрема про Українську Повстанську Армію.

Кліп "Не кажучи нікому", Тартак, Нічлава

Щодо перошо кліпу в авторстві Тартака та Нічлави, то як повідомляє Пластовий Портал,

14 жовтня, в Києві відбулася офіційна презентація кліпу. Незважаючи на те, що кліп “Не кажучи нікому” знімали професіонали, тернопільські хлопці не є професійними акторами. Але, за словами лідера “Тартака” Олександра Положинського, виглядали вони у стрічці чудово. Як каже співак, неакторів у кліпі запросили знятися для досягнення більшої реалістичності.

Гурт От Вінта з самого свого початку сходження на вершини українського рокабілі популяризував Пласт, зокрема в останньому їхньому альбомі є пісня-гімн Юнацької Міжкрайової Пластової Зустрічі 2002 року, що проходила в Україні.

У Жидачеві - фотовиставка пл. сен. Богдана Яцишина, V

В одному із найдавніших міст Прикарпаття — Жидачеві, чи не вперше в його історії, відкрилася фотовиставка одного з найвідоміших пластових фотографів — пл.сен. Богдана Дацишина з куреня УСП "Вовкулаки".

Виставка носить назву "Моє місто краплина на карті, а в душі моїй цілий світ".

На експозиції представлено понад 50 робіт автора.